Катерина Гєрасечкина: Людина змінюється за допомогою простору!

Архітектурний воркшоп для дітей "Фонтан ідей" у Черкасах. Фото О. Рачек

Сьогодні на Майстерні міста Черкаси закінчується Дитячий архітектурний воркшоп «Фонтан ідей».

Протягом шести днів Катерина Гєрасечкина та Шорена Гвімрадзе працювали з маленькими черкасцями, аби знайти нові смисли в закинутому просторі на фонтані біля Краєзнавчого музею. О 13-00 команди будуть презентувати свої ідеї.

Як проходила літня школа у Черкасах, я говорила з Катериною Гєрасечкиною: 

- Розкажіть, як організовано роботу у харківській Дитячій архітектурній школі?

- Два роки тому разом з Богданом Волинським ми заснували  Дитячу архітектурну школу у Харкові . Богдан є ідейним куратором цього проекту. Зробили пілотний проект на чотири місяці і випустили першу групу. Це були безкоштовні курси. Батьки давали кошти лише на приладдя: макети, матеріали для креслення. Кожна дитина спроектувала для себе будинок. Ми побачили, що  це потрібно.

Концепція нашої школи грунтується на тому, що ми задаємо складні, дорослі питання. Тому ставили перед дітьми складні завдання і хотіли  подивитись, чи опанують вони їх. Поводимося з дитиною як з дорослим -  це така ж частина  суспільства, просто меншого віку. А через 10 років вони вже будуть впливати на соціум, на простір навколо нас. Тому ми вважаємо за потрібне, щоб вони вже зараз думали про навколишнє середовище, архітектуру навколишнього простору.

- Що діти роблять після курсів?

- Діти з нашої першої групи захотіли продовжувати та заглибитися у сферу архітектури. Рік тому ми започаткували другий курс. Так, курс «Архітектура» переходить у курс «Місто». Це діти шести років, які продовжили своє навчання. Проект «Місто»  призначений для  розробки житлового району. Діти  мали переосмислити  житлову забудову мікрорайону Салтівки у Харкові. Група студентів (так ми називаємо дітей, які навчаються у нашій школі) виїжджала на місце, дивилася, як там влаштовано життя, де люди беруть воду, куди вони ходять за покупками, де відпочивають, де грають діти, чи не заважають машини, чи можна проїхати велосипедом.  Салтівка будувалася у 80-хроках, в неї вже закінчується експлуатаційний термін забудови. Ми намагалися уявити, яке нове життя може бути на цьому місці. Ті самі жителі, у тому самому районі, але через 50 років.

- Яка специфіка літніх шкіл?

- У Дитячій архітектурній школі ми працюємо впродовж навчального року. На літо виїжджаємо до різних місць з тижневими школами.

Тема наших воркшопів «Друге життя». Друге життя закинутих просторів, місць чи будівель. Це літо ми почали з поїздки до Києву, де робили проект Рибацького моста, уявляли, яке друге життя може мати цей простір.  У Києві ми познайомились з Дашею Подолян, яка  запросила нас у Черкаси на закинутий фонтан.

- З чого починався ваш воркшоп у Черкасах і до якого результату ви мали прийти?

- Ми починаємо з загальних вправ, які направлені на те, щоб розвинути  уяву, змогу критично мислити та аналізувати простір навколо себе. Зрозуміти, що  нічого не буває просто так, тому що красиво, тому що «я так хочу». Ми вчимо обгрунтовувати свої ідеї, а це потребує часу на осмислення.

Результатом є креслення фонтану, його  перетину  та власне ідея, яку студенти презентують від своєї команди.

- Який вид роботи був найважчим для дітей за ці дні?

- Практичні навички даються не так важко, як навички думати критично, навчитися відмовлятися від своїх гарних, але можливо недоречних ідей. Студенти з усіх місць завжди мають з цим найбільше проблем . Вони починають: «Я хочу це… або це..» Коли ж просиш їх обгрунтувати свої ідеї - виникають проблеми. Тим не менш, цей вік (6-7 років) є  найкращим, щоб починати працювати з аргументами так обгрунтуваннями.

За два роки роботи (12 дітей на півроку) ми зрозуміли, що  вік 6-7 років - найкращий для запуску машини критичного мислення (К. Гєрасечкина)

Не кожен, хто прийшов до нас у школу,  стане архітектором, але якщо він навчиться так мислити, у житті йому буде набагато легше.  Бо архітектор – це і митець, і будівельник, і психолого, і соціолог… Він - майже усе з чого складається життя. А в житті  треба вміти   себе презентувати, відстоювати свій погляд та свій простір. Я думаю, загальна освіта зі сфери архітектури корисна для кожної людини.

- Наскільки  проект «Фонтан ідей» буде пов’язаний з реальністю?

- Ми бачимо, що кожен день на Майстерні міста відбувається велика суспільна робота, приходять громадські активісти, мешканці, вузькі спеціалісти.  За ці дні трапився справжній мозковий штурм: проекти, ідеї, погляди… З цим можна іти до влади, бо вже є бачення.  Влада завжди просить: «Дайте мені ваше бачення розвитку». Але думаю, що зараз не стільки важливий  проект,  як атмосфера, ті сценарії, які будуть вибудовуватися та розростатися. Люди почнуть розуміти, що таких закинутих просторів багато: внутрішній двір свого будинку, інше закинуте місце. Так починає змінюватися місто! Адже розуміння того, що ми можемо на щось впливати, починається з себе.  Архітектура вчить нас, що людина змінюється не лише сама по собі а й за допомогою простору.

 - Які складнощі виникають при роботі з дітьми на літніх школах?

 - Діти завжди думають, що сьогодні вони народили ідею, а завтра це побудують. Болючість реальності  у тому, що діти в Архітектурній школі у такому віці, коли вони мріють. Але ми не можемо дозволити їм мріяти "на повну", тому говоримо: «Мрійте, але зупиняйтеся, надавайте своїм мріям якийсь грунт і потім знову мрійте».  Це - архітектура, де ми не можемо забувати про реальне життя! Готуємо вийти дитину у реальне суспільство,  відстоювати своє бачення та свій простір.